|
Ну юш нині буде день - в Стефця іменини,
Кум вже тиждень, як ночує - писок, як в скотини.
Встав запухлий, ніби бомки кровцю ніч смоктали,
Ну а потім, як від яду, тихо поздихали.
Снігом вочи си протер - затекли пухлинов,
Не могла м го порівняти ні з однов скотинов.
Кума тоже ночувала - та сі вела гречно,
Писок кремом помастила- так було безпечно.
Нема гіршого, вам скажу - як із діда пана,
То всьо мушу юш терпіти до самого Йвана.
Я м худобу спорядила, свиням їсти дала,
Стефка щиро так вітала... навіть цілувала.
Той сі вилупив на мене... думав жи я глупа,
Посилав мі до дохтора... жи ми фальта група.
-Боже, Стефку, туту групу інваліди мают,
А не жінки, як ось я, жи хлопів кохают.
Так си з Стефцьом воркотали... чуєм якісь крики,
Ніби хтось десь колідує, а може музики.
Влетів кум до мої кухні, як вапно збілілий,
І чось руки чорні мав, ніби обгорілий.
Ніц не каже, но на мігах*, як німий махає
І мене разом із Стефком до хати впихає.
Ми зайшли... Кума на ліжку, писок як у чорта,
Вся у сажи, Боже милий, здає сі жи з торта.
Вочи були в вогірках, а на варгах* слоїк,
Так Кума юш виглід мала, ніби алкоголік.
Лижит тихо на дивані, здає сі -небожка,
Брови штопором стирчат - з студинини ложка.
Я сі всцяла, ікав Стефко, Кум молитву мовив,
А кума собі балділа із животом голим.
Бачиш, Стефку, кого треба вести до дохтора,
Най ї вставит у мозги іншого мотора.
Зачали з мо то всьо терти, в соли всьо мочити,
Кум сі хрестив, як той варят, і не хтів юш жити.
Кума вила, як на зорі, писок став драпачков,
Ну а Кум туту всю справу враз закінчив срачков.
Якось трохи то з мо стерли, бо прийде родина:
-То юш маєш, Стефцю любий, нині іменини...
Міги- розмовні знаки руками у німих, варги - губи, дохтор - лікар.
(С) Леся Утриско
ID:
820751
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 09.01.2019 19:58:59
© дата внесення змiн: 09.01.2019 20:00:15
автор: Леся Утриско
Вкажіть причину вашої скарги
|
Вже б тра збірочку, Лесю! Хайби посмііялись))) А той 95-й чужинський задовбав! 
