Що міг тобі я ще подарувати,
До дріб'язку усе ще раз зібрав:
Мої сади, зірки, сонні Карпати
В маленькому пакунку надіслав.
У тих садах цвітуть весною вишні,
Між тих зірок одна якась твоя,
Слова прості, а от думки всі грішні,
Блукає в горах стежка нічия …
Що міг тобі я ще подарувати,
Далеко ж так розбіглися серця,
Все, що негоже, в одну мить прогнати,
І розвернути в мить усе життя …
Вже поміняються супутники й планети,
Може, забудуть ті прийдешні про любов,
Крізь той хао́с летітиме комета,
Що знатиме найкращу в світі з мов …
Чудовий душевний вірш!У ньому прекрасні почуття! 
дякую 
