Перед тим, як усесвіт погрузне в суцільну пітьму,
І не буде тебе у мені, мене у тобі і наших подихів,
Я тебе обійму, дай, я просто тебе обійму
Перед тим, як закрити дверцята у скриньку віджилих спогадів.
Замість мрій в наших душах - суцільна пітьма.
Все, що було і є, потьмяніло й поволі зникатиме...
Все зникає, коханий... дивись, вже нічого нема!..
І невже у суцільній пітьмі хтось когось хоч колись кохатиме?..
Та у світі, якому завжди все одно,
Пожирає печаль всіх довкола заживо.
І знімає хтось з нас німе чорно-біле кіно.
І транслює уперто.
Поволі.
На кпини.
Наживо.
X.2018
