Час.....
Як довго тягнуться години, коли тебе немає. Неначе вічність оселилась у кожній секунді і ніяк не хоче розчинитись у просторі, якій має належати нам.... чекаю звуку ключів за дверима, що є більшим святом, ніж різдвяні дзвоники, які символізують, що чудеса уже в оселі....
Дорога....
За вікном у тебе минають дерева, поля...такі безкрайні....роздільна полоса неначе бавиться з тобою, змагаючись із автомобілем хто скорше прибуде додому.... змінюються краєвиди, а ти все чекаєш знайомий двір та будинок....кілометри зїдають відстань між нами і твоє серце чути все ближче і ближче.....
Дім.....
Чекають тебе вдома діти і я.....твоя кохана квіточка....засумували за тобою вже й стіни, які звикли до твого голосу, до сміху, до тепла.... ялинка,що радіє кожного разу, коли ти заходиш до кімнати.....на столі стоїть вазоночок, що наче знає, що тебе часто вдома нема, тому що звик до відряджень, але все одно хоче бачити, як ти снідаєш біля нього....дім оживає, наповнюється ароматами їжі, парфумів....
Очікування.....
Вдивляєшся у вікно у роздумах: як мій коханий, де він....намагаєшся уявити картинки,сюжети: як мій миленький сидить за кермом, що бачить, думає, відчуває,як зупиняється покурити, випити каву і я так хочу доторкнутись крізь простір до тебе, щоб розділити миті твого життя, які я не бачу.....
Серце....
А серце вистукує неначе слова: скоро приїде, скоро буде вдома....я кохаю, я чекаю, я живу моїм ріднесеньким чоловіченьком....ще трішечки і він буде....ще трішечки і приїде і пригорне і знову відчую себе блажено у його чудових долонях...під захистом у піклуванні....
Хвилювання....
Чи він заскучив? Чи так само хоче вже бачити мене? Що вдягнути? Як смачно нагодувати?
Чи дати відпочити, чи говорити і говорити, бо давно не бачила....а чи знести в дверях чи ніжно обійняти?чи..що...як....коли.....і стільки питань, що не можуть собі знайти спокою....
Кохання.....
Це сенс нашого з тобою існування....ми його з тобою відчути одне у одному і відчуваємо навіть на відстані....таке пянке, солодке, ніжне, таке міцне, таке нам важливе, потрібне і вірне....наше кохання....що наче наше виплекане дитятко, яке ми ростимо з великою ніжністю і турботою.....
Зустріч......
Як хочеться чим поскопше тебе обійняти, тому що ти тут....приїхав!!!!!!!!
Кохаю тебе......чекаю тебе.....
Як і люблять тебе дітки і наш дім...
Насправді часу нам так малт відведено, бо ми тратимо його на сон, роботу, прибирання, готування їжі, а потім оп і як все пролетіло -навіть не встиг озирнутись, а тим більше де наші рідні люди..... дякую за чудовий відгук. Від душі
Гарно відкрили душу!
Я сьогодні подала вірш,Ви надихнули мене написати... Хай все складається на краще,як пазли на картині,Від щастя серце завмирає, він на порозі,з цукерками в хатині...
Ви про пазли вгадали) ми завжди кажемо, що нарешті наші пазлики життя склались). От як відчуваєте!!!!!!
Дякую за Ваш чудовий вірш!!!!це безмежно втішило мене, коли його побачила!дуже дуже гарно!!!!!
Твір--пожива для роздумів:треба шанувати кожну хвилину, коли рідні поруч
Чудово про справжне кохання! 
