Це тільки тіні від тюльпанів, які цвістимуть навесні
Чекати на тебе
як на квіти абрикосів, що промайнуть швидко у квітні,
або як на глибокі думки, що неодмінно з'являться, притягнені спогляданням тяжіння весни
до теплих надій і звітів про непридбану нерухомість на узбережжі південних морів, коли згасає на заході небокраю перший сонячний день року, який нас обох зігрів, хоч ми і перебували на далекій відстані,
або, притрушуючи уявним ванільним цукром гіркі думки недостатньо міцного еспресо біля кавової машини на офісній кухні, збагатившись довірою колег, не вслуховуючись проте в їх балачки про відсутніх того дня співробітників чи співучасників міжгалузевих конфліктів чи мітингів, дотримуватись вірновизначеної дистанції до них і до тебе, вітати кожну людину дня з добрим серцем і чистими думками, бо з ними усіма десь є і ти, досі не знайдений.
Під вечір, замикаючи двері дня, пити чай, нагрітий на вогні денних чекань, підсолоджений файними фантазійними квіточками власного ботанічного саду іллюзій, вдивляючись в знайомі з юності риси сутінкових зітхань, а потім, відповідати на всі дзвінки і запрошення, бути там, де доля проклала дороги та трафіки, шукати тебе всюди, де тільки зможу, цілу ніч.
А чекати на тебе може бути улюбленою справою,
доки не освідчуся сама собі в її марності.