Лийся, щастя, через край
Та знай свою дорогу:
Ту з доріг лиш обирай,
Яка угодна Богу.
Тобто ти свідоме будь,
Що Богу вельми любі
Ті путі, якими йдуть
Лиш праведнії люди.
Та буває все ж і так:
Шляхи ти топчеш хибні --
Йдеш з людьми, які ніяк
З тобою йти не гідні.
Тож виходить, що людці
Достойні мати щастя,
З лона ж честі виходці
Не можуть з ним брататься.
Отоді-то й настає
Різних домислів пора,
Мовляв щастя мабуть є
У людців... за хабара.
. . . . . . . . . . . . .
Щастя, не впадай у гріх,
Покинь гріха дорогу
Та ступай на ту з доріг,
Яка угодна Богу!
Пане Олексо! Скажу Вам відверто, що мені не віриться, що саме Ви, чия поезія для мене є зразковою, так позитивно відгукуєтесь на моє творіння. Щиро дякую!
Гарно! 
Кажуть,який піп, таки його й молитва... Ваша молитва гарна, пане Миколо! 
