Не сумуй, що не з тобою,
Не тривожся, що далеко.
Хоч і прикро, і нелегко,
Ми – поєднані любов’ю.
Не жалкуй, що я не поруч,
Не страждай, що ми не разом,
Бо ж кохання поза часом,
Завжди вір на зустріч скору.
Не тужи, що дні минають
В мимовільній дикій тиші.
Зрозумій, що наші душі
Зовсім відстані не знають.
Не кажи, що час мінорний,
І вимогливий правитель.
Він – мудрець і наш – цілитель,
Й критик іноді суворий.
Не хвилюйся я в негоду
Переповню сонцем душу,
Порожнечу днів порушу
Думи вийдуть на свободу.
Відстань, звісно, невблаганна,
Відхиляй усі вагання,
Покладайся на кохання,
В ньому Я – твоя кохана…
Гарний вірш! 
