На дні безодні, із якої не вертають,
Я відчула, я знову відчула...
Я відчула, що серце кохає,
Хоч давно почуття це забула.
Твої руки дали мені крила,
І у серці вогонь запалили.
Я ніколи ще так не кохала,
Так що кров закипає у жилах.
Ти приніс у долонях щастя,
А я зовсім його не чекала.
Ти приніс у долонях весну,
Яку я лише в снах зустрічала.
Ти зайшов, в моє серце без стуку,
Хоч на сотні замків закрила.
І тримаючи твою руку,
Я відчула, що маю крила.
І я дякую Богу, за долю,
Що дороги в одну з'єднала.
На краю цього дивного світу,
Я тебе так давно чекала.
Подивися у мою душу,
Там кохання, що не спинити.
Я сказати одне лише мушу,
Знай, я буду тобою жити.
Ти змінив весь мій світ навколо,
Я навчилась життю радіти.
Я кохаю тебе, ти чуєш?
І для тебе я хочу жити...
НАДІЯ КИШЕНЯ 30.03.2019
Дуже зворушливий вірш, Надійко! Вразив своєю щирістю, вірністю, ніжністю!
