Знову, аби не зостатись самотнім, граю словами та словоформами,
Життя прямий шлях - безповоротній, та щастя шукаю за поворотами.
На перехрестях, забувши про правила, притормозив - практично зупинка,
Та тим не менш, настрою гранули - тануть навпрочуд швидко.
Тануть і плавляться, як мізки під південним сонцем із роздумів,
І розбиваються в друзки, заморожені вітром пінічним.
Я граюсь словами, прикриваючи дійсні проблеми та розлади,
Не знаю що зараз, та корчусь з фарсом про вічність.
Допомоги?
...аби ж міг прийняти її, це не психоактивні сполуки, котрі,
В мені 247 та без вихідних, а прийом котрих - вдих-та-видих.
Ти сам?
...з радістю, та певно не можу, цей рівень передбачає соціальну спроможність,
А я десь провтикав розподіл талантів, обравши натомість бонусну карту.
І я граю арени та ПвП, та мрію тихцем про рейди чи щось сюжетне.
І вживаю я далі, а воно не гребе - певно алюзія пекла.
І шукаю когось чи себе чи тебе?! зрозуміти не можу відразу.
І метаморфожусь невідомо у що, викликаючи у себе відразу.
