Померлі живуть у снах,
У лабіринтах пам'яті.
В них стільки життя в очах...
Обличчя пашіють радістю.
Померлі живуть в листах
І в телефонних книгах.
От тільки тепер мовчать,
Не чути у слухавці сміху.
Перечитай листи.
Зітри вже не дійсний номер.
Пробач і свій біль пусти.
Померлі живуть в альбомах.
Померлі живуть в серцях,
У згадках про стару кухню,
Де був найсмачнішим чай,
Хоч як би не було сумно.
Хоч як не було би важко,
Хоч скільки там втрат за плечима,
Вони за життя по краплі
Із тебе робили Людину.
Час непідвладний волі,
Й відведений не для лих.
Померлі вже й так з тобою,
А ти бережи живих.
