У чорній хустині,
Голову схилила,
Плаче і ридає
Ненька Україна.
-"Чому ж ви ,синочки,
Мене залишили?
Чому ж вже над вами
Високі могили?
А я вас ростила,
Кормила грудьми
І вами гордилась,
Соколиками.
Простіть мені, любі,
Що не вберегла,
Що ,може, молитва
Не щира була'."
І мати здіймає
Руки до неба,
А ворог сміється:
-"Тобі так і треба!"
І горем прибита,
Немає вже сили,
І тільки із Богом
Іде на могили...
