Знимка (Гумореска)
Вийшла м зрані йти до стайні, вочи м но протерла,
А воно стоїт - всьо, чорне... я мало не вмерла.
Ніби статуя Свободи, жи у тутих Штатах,
Тілько в писку чогось дзиґар*, всі коліна в латах.
Я м го тихо обійшла - від страху не дишу,
Юш їм думала жи з ним свою душу лишу.
Придивила м сі на писок - ніби чорта знаю,
Де м го виділа і як, то юш не згадаю.
Придивила сі в анфас, ну а потім в профіль:
Ніби кум... а ніби нє - як той «мефістофель».
Стоїт - витріщило вочи, дихає тихонько,
Певно мушу сповістити його жінку, Зоньку.
- Куме, рідний, шо сі стрисло, жи с те так зчорніли?
Шо сі стало з вашим писком? Десте обгоріли?
- Запитай сі свого Стефка, трясця би го взяла,
Вчора фото ми робив, коли лізла хмара.
Так лупили блискавки- я думав жи вспишка,
Подивітьсі шо сі нині залишило з писка...
Я юш думав, жи сконаю, але маю фото,
Завтра мушу юш занести на свою роботу.
Мают грамоту ми дати... десь напевно взимку,
Я за голову сі взєла: - О то має знимку.
Куме, ліпше би с те йшли до професіонала-
Їм з подвір’я випихала і за браму гнала.
Мушу зара свого Стефка мітлов окропити,
Бо інфаркту ше не хочу - хочу довго жити...
(С) Леся Утриско
розвеселили 
