Ще не все, що залишилось
Встиг роздати добрим людям…
Та проте ношу у серці
Найдорожче, що в мені.
Це молитва, щоб молились…
Це слова для диво-пісні…
Фарби мови, що в весельці,
Радість сховану в вині.
Ще ношу любов до краю,
Що зовуть у нас Волинню…
Де озера, наче очі
Дивляться в небесну вись.
Де живуть і не вмирають,
В піднебессі з диво-синню
Думи чорних запорожців,
Що дали у ріст звестись.
