Щоночі моніторити соцмережі —
Потайки вивчати життєпис
Через третє покоління спільних знайомих.
Відстежувати фото у змішаній хронології,
Переконуватися у спотвореності образу:
Атрофована шия прихована шаликом,
Подвійне підборіддя,
Випуклі очі наче два планети-супутники,
Випуклий живіт з явними ознаками
Гормональних змін,
Маленькі гострі груди без підтримки спідньої білизни.
Залишки мівіни на голові —
Єдина оздоба скальпа.
І цей кирпатий ніс, і ці дві дірки,
Відкриті для всебічного огляду.
Ти бачиш її суть зсередини,
Наче через бінокль.
Сальний горб видає сидячу роботу
чи то вчительську професію.
Рани океану зализує чорний пес.
У жінки клімакс, а її хочуть.
Кожен тримає свою лінію оборони,
Із собою веде переговори,
Просуває свої береги.
Ти — сам собі церква, релігія —
Чекаєш на виверження вулкану
При максимальному заціпенінні.
Пиши та стирай повідомлення,
Постав переадресацію —
Успішна стагнація,
Якщо мене це особисто торкнеться,
Ми питимемо вино годинами.
Щоденник списаний наполовину...
Якщо почуття невчасні,
Їх треба заживо хоронити.
Ономатопея вичерпує свій запас,
Щоб передати всю сутність.
Тримаюся тебе, як за ту соломину,
За яку хапаються у притчах і приказках.
Ти потім збагнеш, коли схопить
Параліч або інша недуга,
Хто насправді кохав,
А кого вважала ти другом.
Ти станеш калікою
Без крові та плазми.
Хто тоді буде поруч
Розгладжувати твої пролежні,
Знеболювати твої спазми?
Хто, скажи, клякатиме
Біля безлюдного ложа?
Хто відповість на репліки,
Який в тебе вигляд і
На кого ти схожа.
Я нажахано вдивлятимусь уночі
В твоє обличчя на одрі.
Дозволь мені бути лиш тінню,
Що створена примруженим
Оком сонця.