Чого ридаєш осене примхлива?
Лиш перший день, а ти уже дощиш...
І райський сад, й жоржин пахуча злива,
І дзвін криниць... у котре не мовчиш.
Не клич слотУ, бо ще жевріє ранок,
Лелека в росах крилонька купА,
Чаклунки - ріки обіймуть світанок,
Де з неба сипе зоряна крупа.
Намисто зір вбирають матіоли,
Червоне ябко стигне у траві,
Смакує день меди в ожинах кволих,
А ти кидаєш стріли дощові.
Не плач чудна, ридати ще зарано,
Ще літню насолоду відпусти,
Хай ще птахи наспівують Осанну,
В чарівних снах Господньої доби...
(С) Леся Утриско
Гарно, Лесю! Але щось на осінь не схоже... 
