|
Царство Небесне і довгі літа, пам’ятних слів
в молитвах до Христа
Тим, хто поліг, на палаючим полі!
Тим, хто повстав, всупереч злої волі!
Тим, хто боронить від таті країну!
Всім, воякам, хто за Неню загинув
У боротьбі, із кремлівською силой
В царстві своїм, пригадай, та помилуй!!!
- Хвилинку щастя, Господи, подай!
Лише, хвилинку, більше нам, не треба!..
Волошки, в житі, солов’їний гай
духмяний ранок, та блакитне небо.
Десь соловей, над обрієм співа
віта, світанок, у тяжку хвилину.
А ти, сиди й набої заряджай!
Щоб, ворога зустріть, в криваву днину.
Узявши за потрібне, захищать
від ворогів і землю і державу
Хоробрим будь! Ти винен пам’ятать
що: «Україні і її Героям, Слава!!!»
Військовий побут стерпний не для всіх
тим більш, тоді, коли його, немає.
Тут, зранку - сльози, а під вечір – сміх.
Та, в шлях останній, хлопців проводжаєм.
Жилет броньований, мені натер плече
Сплю з автоматом, їм, те що прийдеться
А, куля - дура, перекреслить все!!!
Але надія є, що все минеться.
Пройшло недовго, як я, не студент
Я вже, солдат, я захищаю маму
Тут більшість мрій, порозліталась, вщент
І ще про кулю, важить, дев'ять грамів.
Вже не читаю над вечір книжки
Не спамлю, різну дурість, у інеті
А бачу, кров! І втрати є, тяжкі!
І ледь, не втрапив, в хижі лапи, смерті…
Життя в землі, коли сирий бліндаж
А небо ллє, так щедро, теплу воду
Ти, як, корсар, ідеш на абордаж
У свій окоп, щоб захистить свободу.
І раптом, міна, швидко пролетить і там впаде!..
В цей раз, до нас, близенько
що аж земля, під нами загуде
Як, в землетрус, та колихне, тихенько.
Ну це, «кабанчик», поспішав до нас.
Дарунок, щедрий, «мирного» конвою
Що замість, гречки, везе зброю на Донбас
В зворотній бік, в цинках своїх «героїв».
І «кабанів», чи мало прилітало
та, куль усяких, що вони: «Знайшли!»
Ось розвідка мені доповідає
що, терористи, «Гради» підтягли…
Крізь перешкоди, у етер виходе
полковник, він з російськой сторони
І, кат скажений, нам весь час доводе
що ми лиш «нуль», ну а «один» вони.
І нам дають на збори, півгодини
щоби залишить, зайнятий квадрат
Як сплине час, по тій, де ми, місцині
з усіх стволів, поцілить їхній Град.
І не один, у них їх, батарея
зітре з землі, у попіл, геть усе
А тих солдат, котрі не зрушать з місця
ракетами, у тріски рознесе…
Іще є час, згадати, перед боєм
кохану, її губи, ніжність рук.
І, теплий дотик… Подзвонити мамі
мовить: «Все добре!» Чути серця стук.
Згадати все, чим нас, життя, плекало
не вдовзі, в очі смерті, зазирать
Ми, на землі провели, зовсім мало
солдат, повинен, Неню захищать.
- Бувай, брати! Тримати оборону!
Вціліє хто, то тому, довгих літ!
Все, почалось!.. Ревуть стволи, «кальоні»
й метал розпечений, з гори стрімглав, летить!
З, скаженим риком, та здіймає землю
і нищить все, що перед ним стоїть.
Хвилинку дай, лише одну хвилинку
Щасливу мить, для тих, хто прагне жить.
А десь, далеко, десь там, на Сумщині
хустина, випала, із неніной руки
Під образом, Пречистой, на колінах
Вона до Господа, підносить молитви:
- Благаю! Захисти мого синочка!
- Благаю, янгола! Дитину збережи!
- А, хрест Господній, той, що животворчий
солдату у бою, допоможи!
Та, серце матері, не мов облите кров’ю
не наче, птах, що рветься із грудей
В передчуттях, нема йому покою
бо сина, вже нема, серед людей.
Він, плоть від плоті, туга материнська
зростаючи, так боляче пече
Забрала смерть, те, що для неї рідне
розрізав душу, навпіл, як мечем.
Й сивіє мати, сльози ллє, рікою
тремтить, усе, на чому світ стоїть
А її хлопець, поруч з Пресвятою
та янголом до матері летить
І обіймає, вже її, крилами
й втихає туга, хоч душа, кричить
Він захисник, для нас, та своїй мами
і Батьківщину нашу, захистить!!!
ID:
849464
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Драматичний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Воєнна лірика
дата надходження: 26.09.2019 16:03:40
© дата внесення змiн: 03.01.2021 13:40:52
автор: Максим Шелест
Вкажіть причину вашої скарги
|
Гідна присвята достоникам України! 
Великий жаль...
