Вже й берізки присипані золотом -
Росу сонця спивають до крапельки.
Чешуть віття своє вітром-холодом
Чи радіють, чи плачуть від трапези.
Трохи п'яні, а, може, засмучені
Споглядають на світ і дивуються,
Що довір'я листи людям вручені,
Все ж багато байдужих на вулицях.
Що з очей, затуманених справами,
Важко вирватись в небо їх погляду...
Рудим листям, посохлими травами
Осінь їм...Без краси їх душа,
що без догляду...
