Знову та ж дорога, та ж кімната,
Смерть на стрілках циферблата.
Сотні пустих слів та гучний сміх,
Кожна твоя дія - смертельний гріх.
Ми віримо, що рухаємося вперед
І життя стане солодким, як мед.
Але ми просто ходимо по колу,
Крокуючи до неминучого розколу.
Заглядаєш в телефонний екран,
Переводиш погляд на стакан.
Чекаєш на новий меседж від неї
В голові витають шалені ідеї.
І кожного дня ця сама картина,
Екран, стакан - буденна рутина.
Кожного разу щось втрачаєш
Та поволі морально вмираєш.
Треба щось змінити! - Бракує сил.
Можливо злетіти? - Немає крил.
В серці - давно все із каміння.
Немає ніяких докорів сумління.
