в пам'ять про щастя десятки улюблених фото,
обручка, яку не наважуюсь ще викидати.
колишній мій, рідний, ти, думаю, будеш не проти,
я просто іще не навчилась без тебе спати.
а якщо серйозно, то, мабуть, уже й не знадаю
твої сині очі, в яких ще щоночі літаю,
твої сильні руки, які ще в думках пригортаю,
твої рідні плечі, де, змушена, сплю за звичаєм.
ця осінь без тебе, насправді, така гірка,
її не врятує глінтвейн і гаряча кава.
з дощами-сльозами хай буде вона така -
нестримно пекуча і, мабуть, уже не цікава.
блукаю слідами іще не забутих снів,
а час все стирає - безжально, проте, так вчасно.
ми вічну любов проміняли на впертість і гнів,
і навіть надію, яка, іще трохи, і згасне.
і саме ось цю надію, що в серці живе ночами
я, ніби священий вогонь, процесу повз роки.
дорогу від тебе вистелюю знову зірками.
лише б не торкнутися знову
(твоєї) гарячої завжди руки.
ID:
856799
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 03.12.2019 20:51:31
© дата внесення змiн: 05.12.2019 18:27:18
автор: Ольга Костюкевич
Вкажіть причину вашої скарги
|
