Знову креслиш нові бар`єри,
Горизонти натхненно малюєш,
Загубився в закаулках ери,
Реальність свою сам руйнуєш.
Знову ніч переросла в ранок
І так несподівано настали сутінки,
А ти і досі збираєш нових бранок.
Намагаєшся замінити мене розпутними?
Частіше безпечний і такий далекий від суті
Та голос твій серце чарує і в ньому бринить
А хочеться знову обняти ті рідні плечі, руки…
І закохатись у синіх очей безмежну блакить
