Мартинюк Олександр Володимирович
( 24 грудня 1993 р – 21 березня 2014 р)
Червона Трибунівка (Забара) Калинівського району Вінницької області.
Солдат, механік-водій 26-ї окремої артилерійської бригади.
Наказом МО України № 243 від 22 травня 2014 р. нагороджений відзнакою «Знак пошани» (посмертно).
Лиш починалася війна –
Життя армійця обірвалось.
Жахлива звістка і сумна
Свідомістю ще не сприймалась.
Ну,як же так? Не може бути
Солдат щоб в армії загинув.
Пішов недавно він служити,
На навчання́х він був під Кри́мом.
В Криму́ ж біда і повний безлад,
Кругом - « зелені чоловічки».
Нерозуміння й низка зрад,
І між людьми йдуть суперечки.
Херсонська область. Каланчак.
«Весняна злива» - йдуть навчання.
І там бійці не просто так, -
Це до війни приготування.
Ураз вогнем скресало небо –
Зірвалась САУ, вибух стався.
Немовби грім по всьому степу
Уламків хвиля рознеслася.
З п’яти членів екіпажу
Лиш троє опіків зазнали,
А Саша там загинув зразу -
Бійці такого не чекали.
Везли в Калинівку Сашка –
Додому сина хоронити.
Ця страшна звістка і важка́
Заставила всіх в горі жити.
Рідненькі сестри і батьки
Зазнали цю найважчу втрату.
І не зітруть біду роки –
Не буде більше сина й брата.
Боляче й писати такі вірші, але раз вже почала, то мушу закінчити.. Цій дитині було всього 21 рік. Він перший солдат з нашої військової частини, який загинув у цій війні.
Справді, таку втрату не полегшать роки. Скільки їх, Героїв, загинуло вже, і ще скільки буде? 
