Ми щасливі
Як троянди у вазоні,
що колючі і палкі,
ми цвіли не по сезону
попри муки всі тяжкі.
За вікном хоч дуже зимно,
всюди снігові моря,
а між нами безупинно
сяє любістю зоря!
Як старі забуті книги
попри час, вологу й пил,
ми в собі не мали криги
що позбавила б нас крил.
Увесь час душею в душу
крізь незгоди, біль і сум
ми кохали слово “мушу”
непогасним сяйвом дум!
Як малі, дрібні монети
ми ховались від людей,
все тримаючи в секреті
від нав'язливих ідей.
Щоб не знатися з журбою,
ми домовилися враз
залишитися собою
бо життя — це наший час!
Як малесенькі пташини
ми співаємо в саду,
не потрібні нам ні стіни,
ані двері на біду!
Наший дім — це не фортеця
від сумних часів і бід,
бо про щастя в ньому йдеться,
лиш воно лишає слід!
Ми щасливі наче діти
від любові до життя,
від якого, наче квіти
розцвілися почуття.
Ми щасливі просто бути
лиш собою і в собі,
щоб не падати й тонути,
виділяючись в юрбі!
Віктор Цвіт 23.02.20
