Там де маки в житах, де льони-небеса,
Де найкращі у світі узлісся,
Солов’їні хори і озерна краса,
Це Волинський мій край – моє рідне Полісся.
Де ожина плоди гріє в сонячні дні,
Сокіл в небо, як символ вознісся.
Де дівчата, як Мавки, усі чарівні,
Це Волинський мій край – моє рідне Полісся.
Пам’ятають часи мовчуни-ясени,
Вихор з кров’ю не раз тут пронісся.
Тут могили стоять, як гриби восени,
Це Волинський мій край – моє рідне Полісся.
Замок Любарта й нині наш край береже,
Лесин ясен, у кроні розрісся.
Він, як сторож стоїть, древній Луцьк стереже,
Це Волинський мій край – моє рідне Полісся.
