Ми просто випадково зупинились,
Той час, те місце, все оте-оте...
Ніколи ж один одному не снились,
Та віднайшли щось щире і крихке.
Могли пройти у шумі й сподіваннях,
Усе життя прожити без жалю,
І прокидатись з іншими в світанні,
І мріяти, й казати їм «люблю».
Та ми ось тут - шалені, ненормальні!
За крок від істин, що збудують все,
І це можливо буде тривіально -
Я замість слів уткнусь в твоє плече.
