Нам весна дарує молоді листочки,
Та бузок відпахне, терен відцвіте,
З неба голубого вроду п’ють волошки,
З травня прикотилось літо молоде.
А мені зозуля щедро рахувала,
Скільки років жити по красі-весні,
Ой ти ж моя доле, долечко лукава,
Чом мені співаєш лиш сумні пісні?
Та не згоден, птахо, я з твоїм гаданням,
Бо не хочу сіять по літах журбу.
Від такої долі лиш одні зітхання,
Я від тебе, доленько, трішки ласки жду.
