Серпень, дощем зорепад,
Від дива такого земля у полоні.
Дозрілий, хмільний виноград
Тихо лягає в загрубілі щасливі долоні.
Серпень – літу кінець.
Те, що сіяв і пестив збираєш.
Осінь – достатку вінець,
Віру, надію, любов у душі зберігаєш.
Осінь засіє дощем,
Туманом застелить, закута у хмари надію.
Та чи до мене прийде
Радість весни, що нам щастя приносить і мрію.
Осінь, лягла на покоси,
Сонце востаннє нам тепле проміння дарує.
Осінь, холоднії роси,
В щедрий багрянець ліси запліта і чарує.
Осінь, золотий листопад,
Листя із сумом в останньому вальсі кружляє.
Осінь. Сумує мій сад.
З журбою по літу жоржини у нім догорають.
