Життя – як покручена річка,
Щось ховає в своїх берегах.
На тім боці стояла Марічка
Як веселка, в семи кольорах.
На тім березі юна, мов квітка,
Навкруги розсипала свій сміх,
Просиналась кохання лебідка
У твоїх веселкових очах.
Там для нас тихо зорі всміхались,
Лиш для нас черемшина цвіла,
Там духмянці весни розливались,
І стежина хмільною була.
Але там загриміло, не склалось.
Пролетіли роки-бігуни.
На стежині, де ми зустрічались,
Лиш буяють гіркі полини.
А тепер ти прийшла невпізнанна
І на віях сльозинка бринить,
У очах лиш роз’ятрена рана,
Душа плаче, а серце болить.
Час пливе і немає спину,
Чорний ворон розправить крило,
Як же боляче втратити сина,
Як же гірко тобі це було!
Вже покрились роки сивиною,
І надії нема на весну,
Я частину твойого болю
Через віхоли зим пронесу.
дякую за гарний вірш.Як пісня.
