досі не можу повірити. дитино, скажи мені:
невже ж це такі жорстокі правила цього світу?
що так нам було нашептано, намішано чи налито,
що ми не вилазимо з хати вже 34 дні?
справді, бог загадав нам надто важку задачу,
вже світ з цього приводу гнівається, і погрозливо щось бурчить.
ми робимо все по-дурному, згоден. я й сам це бачу.
– і надто цікаву, крихітко, щоб її розв'язали за мить.
знай: я літаю обачно, невисоко і нешвидко
– не розіб'юся на смерть навіть коли впаду.
ось доведу до сказу цю неприємну тітку,
й знову криницю копатиму у себе в вишневім саду,
щоб ти похвалила. все це роблю для тебе;
не віриш? я присягаюся, а так – не було б потреби
all for you, motörhead
