А всі ми різні, усвідомте речі.
Ідеї розуму для кожного свої.
Не треба мати в серці ворожнечі,
Бо кулаками не розсудять вас бої.
Той хоче слави, інший поривання
Сягнути вгору, прямо до зірок.
А та мрійливо прагнучи кохання,
Шукає стежку, щоб ступити перший крок.
А всі ми унікальні, однозначно
І вибір долі в кожного є свій,
Якщо впадеш ти чи спіткнешся необачно,
Спочатку побудуй новий план дій.
Чужі думки судити найпростіше,
Свої поради заховай в кулак.
Здається, твоє слово наймудріше,
А хтось уперто скаже: «Ти-дивак».
А всі ми неподібні, безсумнівно,
Живіть як хочете, без сорому і стра́ху.
«Що скажуть інші?»-не сприймайте так дослівно,
Бо неповторністю побореш все без краху.
Наса́мперед зостаньтеся Людиною!
Полийте добротою цілий світ.
Життя пройдете рівною стежиною
І на душі розквітне яблуневий цвіт.
Я вражений вашим талантом,так сильно,так виважено,так досконало може написати тільки майстер.Але прошу Мариночка не зазнавайся ,бо це дуже шкодить,пиши нові вірші,чекатиму.
КЛАСНО! "Глубоченько Ви копнули"... мені приємно читати про те, що Ви майстерно натворила 
Успіхів Вам та наснаги.
