Коли назавжди сімнадцять?
Може, це так для одного.
І чому насправді так трапляється.
І скільки у цьому мого чи твого?
Очі, вони ж не бояться
Говорити справді важливе,
І думки крок за кроком вчаться
Розрізняти чуттєво-квапливе.
Коли назавжди сімнадцять,
Не буває, щоб надто і пізно,
І надто рано не буває,
Словам так просто і вільно …
Коли назавжди сімнадцять,
Так легко від твого плаття,
І потім сни глибокі сняться
Від твого денного багаття …
І не потрібно у різні боки,
І якісь особливі повільні кроки,
Впізнаю в очах твої сімнадцять.
Тепер? Колись? Ні, не різняться ...
дякую
