Чому ніде не видно любові,
Чому в темряві - ходить тінню?
Самих себе обрікаючи на муки,
Ставать на коліна перед гріховним?
За неї, було пролито стільки крові
За що, вона була бита батогами?
Віками уже стерпіла стільки кари?
Чому про все - лишилась поміж нами?
Чому шукаючи - її насправді
Спалювали і ховали в домовині?
І який це мир - проти друга,
Де народи - недохована руїна ?
Чому у правді стільки мук і болі,
За що, вона змішалась з брудом?
Як так сталось, що за неї
Увесь світ критий тьмою?
Та де хочемо пізнати правду,
Чистої любові й миру?
Якщо у вугіллі наші душі,
Якщо від зла - його множим...
Де хочемо пізнати щастя?
Якщо вічність, міняємо на гроші.
Як хочемо бути кохані?
Якщо усе міняєм на любов до себе.
І що змінилося від печер до міста,
Від імперії до країни?
Колись за любов до правди - лилися ріки крові,
Сьогодні ж за інше - кладуться душі.
