Пам'ятаєш, як гірко буває
Крокувати серед людей?
Посміхаючись, відчувати,
У собі прірву спекотну як день,
Що палаючим сонцем вбиває,
Тягучим повітрям вогким до нестями
У груди твої залізає.
Так гірко, так гірко буває.
Пам'ятаєш як на самоті,
Зграя хижих тварин у тобі завиває
Та нещадно душу рвучі,
Пазурі гострі у тебе встромляє?
Так буває на самоті.
Пам'ятаєш як страшно буває,
Бо біжати немає куди?
Ти повсюди...
Повсюди себе відчуваєш.
І думки все кружляють у вир.
Душевний вірш! Гарно! 
