Останній подих ніжно літніх днів
Стає ранкова, тиха прохолода
І ніби звук із далеку морів
Несе у світ уже осіння врода
На полі незакінчені жнива
І квіт волошок не такий яскравий,
Його здолала осені краса,
Сягнувши в володіння дивослави
Прийшов літневий, зірковий рубіж
І тільки тихо походжає пані,
Веселку ми чекаємо скоріш
На полонині у ліричнім стані
А поряд неповторнії сади
Стомились від спекотної години,
Затінені привабливі плоди,
А аромат чарує щохвилини
Через паркан стрибає дітвора,
А стежка в"ється де осіння втіха,
Розносяться по саду всі слова
Обіймами закохані у літо
Вечірня прохолода кличе в сад,
у далеч відлітає літня спека,
Єднає із піснями зорепад,
Всміхаючись, прощається лелека
Сади приготувалися до сну,
А поряд річка грається у хвилях,
Давно вже чути спів в моїм саду,
А завтра вже природа в нових стилях,
Ховаючи у затінку красу.
Гарно та майстерно, дорога Наталочко!
Провела екскурсію у природу, яка покаже себе в нових стилях! Дякую за отриману насолоду і подарований настрій!Щастя тобі безмежного і радісних щасливих емоцій!
Безмежно дякую, Валечко, за коментар-насолоду. Стовідсотково вібрала і відчула ту красу, яку так хотілось передати. Гарного тобі дня, дорогнька та нехай краса тебе чарує та надихає. Завжди приємно тебе бачити.
