досі не можу повірити, й не можу про це не думати.
справді: чому так кепсько та криво влаштовано світ?
нас ненавиділо забагато поганих дурних людей;
ми не знали, як їх багато, ми діяли по-дурному.
ми вчилися літати, й літали гарно та високо.
всі на те задивлялися, й чекали, коли впадемо.
присягаюся: це правда. все це було для тебе, –
не для заздрісних поглядів, а для тебе, щоб ти літала.
ми справляли наше кохання, як справляють свято весни.
не відпускали сонця ввечері, потім благали ніч не йти.
не можу забути солодкої музики в темряві,
не хочу забути, як ти давала тій музиці змісту.
ти завжди знаходила іскру запалити святий вогонь.
хто крім тебе міг би розбити моє приречене серце?
леле, і ти розбила!
горе, жорстокий світ!
хлопці не плачуть, та я плакатиму колись:
того дня, коли помиратиму, плакатиму про тебе
all for you, motörhead
