Десь на межі реальності і снів,
Жив чарівник закоханий в дружину.
Її життя подовжити не вмів,
А сам не мав він здатності до згину.
Цей парадокс мав довжину в віки.
Одного дня дружина мала вмерти.
І він з туги вигадував казки,
Змішавши чар на чарівні мольберти.
Для неї він створив мільйон казок.
Із розповіддю про своє кохання,
Мільярд героїв, змістів мотузок,
Прекрасних і простих немов дихання:
"-Кохана, смійся! Сльози мов зірки
В очах блищать ранковою росою.
Як тебе втрачу, з болю на віки,
Я засумую...Поки ти зі мною,
Твойого щастя теплий океан,
Нехай освітить сяйво хепіендів,
Творю з кохання відчайдухи скан,
В нім незбагненне і мені угледів..."
Осанна й алелуйя дивакам,
Що обирають без надій кохання,
Життям їх божевільним й помилкам.
Бо нам шляхи осяє їх згоряння...
Оксана Самохліб 2016 р.@Kseni Berkeli
цікавий твір 
