на задніх вулицях – одне полярне сяйво.
я сказав миколі: просто вези мене далі:
пункт призначення той самий, ти його знаєш,
але тепер то вже инший, магічно співочий, світ.
тож він закинув голову і став відбивати такт;
я вискочив з машини на п'яти дев'ятих.
дружньо киваю до охорони: джентльмени,
де в вас тут сцена? проведіть-но мене швиденько.
забув сказати: дощ був не з води,
і сніг не мав свого місця під сонцем;
тож я прослизнув досередини одразу після веселки,
і там чекав, коли скінчиться шоу.
я спокійно пакував своє спорядження
тим часом, як натовп гукав на біс.
я мав кумедне відчуття, що то гукали не до мене.
ну й біс, кажу, з вами.
я усміхнувся до високої усміхненої дами,
сказавши: крихітко, ми їдемо кататися.
ми замовили чи по два, чи по три напої,
і я акуратно залив їх собі до горлянки.
вже казав: дощ того вечора був без води,
і сніг не знайшов свого місця під сонцем.
ми прослизнули кудись, але слідом за веселкою,
і зробили там щось, про що вам не треба знати.
дозвольте, я запакую вас до своєї валізи.
ми неодмінно знайдемо де-небудь місце для двох.
– або, коли схочете, підкиньте до аеропорта,
і ніколи вже не дозволяйте грати веселковий блюз
rainbow blues, jethro tull
