У похмуру, сіру днину,
Коли мусим завжди бігти,
Двадцять п’яту ти годину,
Зможеш дивом оживити?
Поза межами людського,
Де зникає клопіт, біль,
Щастя хочу неземного,
Подаруй свій чудо-хміль.
Хай цей час, мов з паралелі,
Де навколо тишина,
Де вклоняються лілеї,
Погляд ніжний, ти і я..
Ця годинка, лише наша,
Непорушна і свята,
Хай з камяння встане стража,
Мить для мене - золота.
Наче вперше доторкнешся,
Запалає знов вогонь,
Як невинна наречена,
Я примножу цю любов.
Таємниця цього часу,
Як закінчиться доба,
Двадцять п’яту цю годину,
Дуже прошу в небесах
💛💛💛
