чи гукали ви колись, чи співали магічних
пісень у весняному лісі? –
тим часом, як духи тисячоліть ширяють над головою,
аж здіймають на вітер чорне торішнє листя?
в траві за твоїми ногами плутаються відлуння
твоєї ходи, й здається, хтось тебе переслідує.
часом тонкий холодок пробіжить по шиї, мов ящірка;
– то означає, старі боги хотіли б погомоніти.
боривітер падає, наче підбитий;
грозиться червона хмара.
надходить белтейн.
чи кохали ви колись, як я, служительку
старої гнучкої найдавнішої істини?
чи служили, мов богині, дівчині-службовцю
міністерства молоді та спорту?
покладіть вашу голову на груди квітучій дівчині,
і побачите, що з того вийде – потім розповісте.
коли поцілунки падають, мов підстрелені хижі птахи,
під дощем на м'які бездумно покірні губи,
надходить белтейн.
доброго вам і всім вашим старого нового року!
зійде сонце ще для одного старого нового дня.
грайте заради втіхи: ваші карти відображаються
в ваших очах.
чи було вам гуляти в міському парку з прямими алеями?
десь у країні ельфів на пагорбах палиться листя.
чуєте дрож на вікні: то з далеких країв повернувся
ваш друг, зелений джек. його віроломно підбила
очеретяна, ой, тростина. він прилетів, щоб померти.
дайте йому ваші губи, ваші руки й ваші коліна –
тоді він, можливо, зцілиться,
і нарешті прийде белтейн
beltane, jethro tull
