Як жаль, що ми прокинулись...Як жаль!
Коли над східцями летіла...шовкова шаль
і на прощання посміхнулась...твоя печаль.
Коли із пензлями тряслися...твої руки,
а ми дрімали до ранкової...розлуки,
і обіцяли наш малюнок...не забути
Коли нам вітер в дерев'яних стінах...скрипів,
а ти співала його нотами...без слів,
і в непритомності моїй твій ранок...темнів
Ти залишила тільки образ...мій кришталь,
коли зникала від свідомості...удаль,
і не сказала свого імені...На жаль!
