середня смуга спіймала мою машину
в клаустрофобію червоного світла.
я скинув кайдани, розрізав мотузку:
я бігатиму голим з телескопом,
як кіт, що гуляє сам над собою,
лиш під великим небом.
я витягнув шию для спостереження,
так само тонкий та білий –
буде велика небесна ніч.
міс галілей, ходіте зі мною
відкривати нову астрономію!
смажені чорні діри під салатом на тарілці,
квазар сторожує біля цілувальних воріт;
я – комета, що ходить сама собою
під цілувальним небом.
склепіння парасольки проколото вогнями –
буде ніч великого неба.
де мої окуляри? ось і лабораторія:
кавоварна машина, і всі нотатки.
що це у мене в кишені? ага, я здобув ключі
до таємних журналів обсерваторії.
і ось, нарешті затишно замкнувшися,
я починаю розуміти світанок,
бо вирівняв та порівняв темніші й світліші слайди:
твої до моїх, мої – до твоїх.
бачиш? не стій даремно, допомагай.
о, я можу торкнутися того, що зараз бачу!
це – дивно, та нам, науковцям, не випадає соромитися.
ми бачимо всі далекосяжні як наслідки, так і причини.
розширюйте всесвіт;
наближайте великий вибух;
не стримуйте радости: це – науковий прорив.
ми кричимо й стрибаємо: ми перевернемо небо!
перше був бог, він бавився;
наслідком є астрономія
astronomy, jethro tull