Як тепле літо пташкою змайнуло,
Чаклунка-осінь в очі зазирнула.
Своїми барвами заворожила,
І серденько моє заполонила.
Вона берізкам золотила коси,
І спориші вдягала в чисті роси.
Багряним простирадлом клени вкрила,
У вирій журавлів благословила.
В останнім вальсі листя закружляло,
І на покоси павутиння впало.
Густим дощем поля, гаї умились,
І по шибках сльозинками скотились.
Горять червоні грона на калині
І сив туман гуляє по долині,
А вечір зорі тихо розсипає,
Морозко сріблом ранок зустрічає...
