О мила осене, ти наче справжній друг,
На мить забула про своїх подруг,
Про справи - листя, що засипали усіх,
Я знову чую твій душевний сміх ...
Я знову бачу в кожній барві усміх твій,
Комусь так холодно, а осінь каже: грій,
Собі, комусь пів світу розтопи,
Якщо не хочеш мли осінньої журби ...
Складай букети з всіх на світі кольорів,
Якщо у парк на мить якусь забрів,
І розмальовуй барвами слова,
Як закрутилась від тих іскор голова ...
Забуть про все, що жне буденність зла,
Її вся сила - лиш одна імла,
Маєш любов, то міцно обійми,
А осінь буде ложем і крильми ...
