Бог дав мені душу, Бог дав мені серце,
Бог дав мені очі, щоб бачити світ
Я швидко погляну в чарівне люстерце
Так хочеться знати і чути отвіт.
Чому ж то хороші постійно страждають?
Чому так гнівливих багато вже є?
Чому, бо лиш грошей так більшість жадають?
А в інших промінчик надії снує,
Щоб тільки проснутись й побачити ранок
Всміхнутися сонцю, зеленій траві
І знати, що житимеш кожен світанок
Хоч трішки потішишся ще на землі.
Цінуймо ж бо люди життя, бо то мить.
Тут є, ну а там вже нема, а згорить.
чудова тема.
