В далекий світ пелюсткою – за вітром,
Розвіялася квітка і нема.
І сива, перед зношеним пюпітром,
В останніх звуках схлипує зима,
Колись яскрава, вицвіла палітра.
Ввійти вже заборонено туди,
Збиває вітер з ніг, морозить холод.
Ламаються заїжджені хребти
І вовком завиває лютий голод.
Вперед, назад…Податися куди?
Химерами сплелися тіні тут:
Ні сонця, ані неба голубого
І загнана душа у темний кут.
Розрита стежка пізнання нового,
Та зник промінчик в попелу покут.
Початок і кінець – усе до свого.
19 червня 2017
(с) Валентина Гуменюк
