А на сьомий день Бог втомлено зітхнув -
шурхотіло листя всіх вишень в Едемі.
Хтось Адаму грушу з дерева жбурнув -
вітром він назвався, награючи трелі
Згодом над землею хмари розсував,
розігнавши тишу, бриз кучерив хвилі.
Він штовхав ковчег, він води розділяв,
цілував Марії коси посивілі
Під сузірʼїв хори колисав степи,
шепотів деревам тайни підсвідомі,
продував забуті в битвах черепи -
з них через канали вилітають бджоли
Лиш в його обіймах вулиці тремтять
у вінках відлунних шлють йому освідчень,
опадає страх і всі жахи мовчать
навіть під панічним тріском людних скупчень
