Зоряне небо
Погляд мій потоне у зірках,
а думки — в галактиках далеких,
як росте, росте в моїх роках
самота, немов гірські смереки.
Темрявою став для мене світ,
бо давно вже згасли дні кохання,
що забрали почуттєвий цвіт
з мого серця сонячним смерканням.
Дні минають швидко, та не ночі
бо в житті лиш їх чекають очі,
щоб забути біль, що сіє сонце
втомою, журбою у віконце.
Дивлюся на небо — оживаю,
і себе щасливим називаю,
бо нові народяться думки,
як хоч раз погляну на зірки.
Віктор Цвіт 06.10.20
дуже гарно!!!
