Якось дивно усе влаштовано,
Чи то марево, чи то сон?
Купа кадрів в життя вмонтовано.
То про що я? А знов про ворон!
Крізь умовності і заборони,
Та бардак у людській спільноті,
Мене знову турбують ворони,
Приставучі, як жаби в болоті.
Та живи вже собі, як живеться,
Он уже сивина біля скронь.
В голові ж як вогнем займеться-
Як там справи у клятих ворон?
І ношуся з думками експертними
Я, їй Богу, як з торбою дурінь.
І нащо бути такою впертою?
Розберися, дивися в корінь.
Та снують в голові припущення,
Запускаються в хід алегорії,
І експертною думкою змучена,
Розбираю ворон категорії.
І зайнятися б чим корисним,
Та якісь в голові грати…
Дочекаюсь, як рак свисне,
А тоді попрямую спати.
