Дорогі друзі, сьогоднішній день означений світовою спільнотою
як день бідного. Відповідно, проводиться акція « Нагодуй бідного»
Долучайтеся, в кого є така можливість.
Згадую слова Андрея Щептицького: «У хвилину твоєї смерті тобі
залишиться лише те, що ти віддав убогому».
І ще, ми не знаємо, що чекає на нас завтра…
Нехай Господь береже вас усіх і ваші родини!
До вашої уваги пропоную вірш:
ПРО ЖИТТЯ ТА СУМУ
У когось гріш – як пагін той зелений –
Маленький, та надійний і міцний.
У іншого – мов листя на деревах,
Що облітає не лиш восени
І перетворює життя на мрево…
Радіє бідний сонцю, небу, Богу,
Мамоні служить впевнено багач.
Щасливий, хто йде вільним у дорогу,
Де рай душі, земний лишивши плач
Й уклін останній – рідному порогу…
Я бачила на вулицях бездомних,
Запам’ятався чоловік один.
Він не просив, лиш погляд непритомний,
В якому зупинився часу плин
І в тілі, дужому колись, утома…
Сорочка чиста, прав собі у парку,
В устах не усмішка – гіркий полин.
Він не просив, здавалось, тримав марку.
Коли і ким забитий в долю клин,
Щасливий чи нещасний ще ізмалку?
Худий, високий, сивий та міцний,
Зі стержнем металевим – певно з роду.
Такі не раз барвлять дівочі сни –
Як кажуть, відчувається породу.
І, може, десь є дочки та сини…
Життя минає, в нього склалось так,
А чоловік – далеко не простак…
Не втратив гідності та сили духу,
Ні взору внутрішнього, ані слуху
І не зважав на зовнішню розруху.
Все розумів і не просив нікого,
Хоч визначена Господом дорога
Вузенька стала, він тримався гідно,
А потім… З місця зник уже безслідно
І спомин розчинився, відповідно…
Вже років з десять, як нема Його.
Сума та очі – в пам’яті всього…
17 липня 2018
(с) Валентина Гуменюк
# МІЙ СВІТ ТОБІ #
