Я покладу в твоі долоні
таку, маленьку, жменьку вітру,
Нехай думки летять мов коні
У вітровіяння палітру.
Печаль осіння - це не втіха... сльози краплину витираю,
Присплю її весняним сміхом,
У волошках - довічнім раю.
У кольорах гучних веселок,
У фарбах дивного розмаю,
Зірок магічних закапелок,
У серця щем - життя кохаю.
Де погляд вірний, променистий -
Впущу у душу чисті води,
Струмків дзвінких, зірок намисто -
Кохання, любий, ранні сходи.
Відкинь сьогодні дивний смуток,
Впусти в долоні жменьку вітру,
Збери тепло з чудних закуток,
У вітровіяння палітру...
(С)# Леся Утриско Воробець
Фото з інтернету
красиво вітер Вам навіяв... заберу жменьку поезії собі на згадку 
