Пташечко мила, ти звідки взялася?
Осінь кінчається, скоро зима,
Он вже земля в білу шубку вдяглася,
Як ти з весни прилетіти змогла?
Як ти змогла пролетіти крізь грози
З теплого вирію мого життя?
Звідти, де в небі кінчаються сльози,
Й сяють зірками мої почуття...
Бідна, тремтиш, і на крилах ще іній,
Ну ж бо, лети в мою душу, давай!
Десь на межі, в ностальгії осінній,
В привидах крон своє пір'я сховай.
Боже, як добре на серденьку стало,
Добре від співу дзвінкого твого!
Вдячна тобі, що в мій дім завітала,
Пташечко щастя п'янкого мого....
***
Дуже гарний вірш до душі.
